Інноваційний педагогічний досвід експериментального навчального закладу регіонального рівня Луганської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №45

 

                                                           Директор КЗ ЛСЗШ №45

                                                          Мартинов В.Л.

           Усі українські діти – діти однієї держави. Кожна дитина повинна мати впевненість у тому, що суспільство не викине її на узбіччя. Ставлення суспільства до аномальної дитини є певним мірилом його цивілізованості.

        Донедавна питання дитячої інвалідності у нас замовчувалося. Інвалідів намагалися ізолювати від суспільства в спеціальних закладах. Дитина-інвалід та її близьке оточення опинялися сам на сам зі своєю бідою. Перебуваючи в умовах інтернатного закладу або на вихованні в родині, діти-інваліди та їхні сім’ї деякою мірою ізольовані від суспільства і позбавлені можливості вести повноцінний спосіб життя у відкритому середовищі, яке аж ніяк не відповідає їхнім особливим потребам. 

Інвалідність у дітей означає суттєве обмеження життєдіяльності, вона сприяє соціальній дезадаптації, яка обумовлена порушеннями у розвитку, труднощами у самообслугованні, спілкуванні, придбанні професійних навиків. Засвоєння дітьми-інвалідами соціального досвіду, включення їх в існуючу систему суспільних відношень потребує від суспільства певних додаткових заходів, засобів та зусиль; мають бути передбачені різні форми надання освітньо-корекційних, абілітаційних та реабілітаційних послуг дітям, чий інтелектуальний розвиток не відповідає нормі, у період шкільного навчання (від 7 до 18 років).

 

              У Комунальному  закладі "Луганська середня загальноосвітня школа I-III ступенів №45" з 2009 року проводиться експериментальна робота регіонального рівня  за   темою «Адаптація та соціалізація дітей з вадами психічного  розвитку у масову  школу на засадах інтегративного підходу». 

Мета дослідження:  апробація розробленої моделі навчально-виховної роботи в загальноосвітньому навчальному закладі, спрямованої на адаптацію та соціалізацію дітей з вадами психофізичного розвитку в масову школу на засадах  інтегративного підходу.

Предмет дослідження: модель навчально-виховної роботи в загальноосвітньому навчальному закладі, її організаційно-педагогічна структура, традиційні та інноваційні педагогічні технології. Співпраця учнів, батьків, учителів, громадських організацій, які спрямовані на відновлення здоров'я та розвиток соціально важливих життєвих навичок.

Гіпотеза дослідження полягає  в процесах формування в учнів розуміння своєї національної свідомості, самосвідомості та  комплексної реабілітації дитини з вадами психічного розвитку, її самореалізації на  успіх у житті.

Мета дослідження  та  гіпотеза спонукають до вирішення таких завдань:

• забезпечення права дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, на здобуття певного освітнього рівня загальної середньої освіти шляхом спеціально організованого навчально-виховного процесу в комплексі з корекційно-розвивальною  роботою, медичною і соціальною  реабілітацією;
• розвиток природних здібностей і обдарувань учнів, здійснення їх допрофесійної та професійної підготовки, формування соціально адаптованої особистості;
• сприяння засвоєнню учнями норм загальнолюдської моралі, етики,  основ гігієни та здорового способу життя;
• сприяння фізичному і психічному розвитку дітей їх міжособистісному спілкуванню;
• забезпечення у процесі навчання й виховання системного кваліфікованого психолого-медико-педагогічного супроводу з урахуванням стану здоров’я, особливостей психофізичного розвитку учнів;
• здійснення соціально-педагогічного патронату: надання психолого-педагогічної допомоги батькам (особам, які їх замінюють) з метою забезпечення їх активної участі в комплексній навчально-виховній, корекційно-розвивальній роботі.

    Для експериментального дослідження можливостей навчання дітей з

особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітньому шкільному просторі організовані спеціальні класи. Таким чином, структура школи у 2012-2013 н.р. складає 10 класів (297 учнів) масової школи та 6 класів (53 учня) для дітей з особливими освітніми потребами.    

   В допоміжній школі діти навчаються з 5-го класу по 10 клас. В дану школу такі учні переходять  з навчального реабілітаційного центру № 135, де вони навчалися починаючи з підготовчого  по 4-й клас.

Бувають випадки, коли в масовій школі виявляють дітей які мають труднощі в засвоєнні шкільної програми, і це в свою чергу, може послужити підставою направлення дитини на консультацію в міську ПМПК з метою вирішення питання подальшого навчання.

          Аномальні діти потребують комплексної реабілітації, яка включає медичну, корекційно-педагогічну, психологічну допомогу, що поєднується з індивідуальною соціальною адаптацією. Ця реабілітація відбувається під час навчально – виховної діяльності, занять із психологами й логопедами, перебуванням в групі продовженого дня, спілкування на перервах з учнями школи.

                Розумово – відсталі – специфічна категорія учнів, тому фізична й психологічна готовність учителя до роботи з такими дітьми найважливіші. Психологічна готовність передбачає людяність, доброзичливість, гуманне ставлення до учнів, позитивне ставлення до роботи, бажання працювати, терпимість, працелюбство, доброту. Значну роль відіграє внутрішня свобода учителя, такий педагог спокійно входить в клас, він не боїться проблем дисципліни, не допускає конфліктів. Для розумово відсталих дітей характерна різна сила нервових процесів. У одних процеси збудження переважають над гальмуванням, у інших – навпаки. Реакція учителя на вчинки та дії учнів повинна бути правильною, продуманою раніше. Психологічно готовий до роботи з відсталими учнями учитель формує педагогічне середовище, що спроможне вирішувати психолого –педагогічні задачі.

             Для роботи з дітьми, які мають вади психічного розвитку, підібрано кваліфіковані педагогічні кадри. 98% вчителів школи пройшли курси підвищення кваліфікації  корекційно-розвивального навчання за проблемою «Інтегрований підхід до освіти дітей, які навчаються у корекційних класах» на базі Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти і здобули спеціальність «учитель-дефектолог». Це новий напрямок роботи ЛОІППО як відповідь на соціальний запит. Для здійснення повного психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами до роботи залучені психолог, логопеди, реабілітолог.

                Зарахування у класи для дітей з особливими освітніми потребами  здійснюються за результатами обстеження міської психолого - медико – педагогічної консультації (ПМПК), яка працює на базі школи. Тісна взаємодія із ПМПК дає можливість комплектувати класи дітьми одного віку з однієї патологією.  Усі працівники консультації активно займаються питаннями раннього виявлення дітей з обмеженими можливостями здоров’я, проводять консультації батьків та педагогів, а також ведуть облік усіх категорій дітей. ПМПК сприяє своєчасному створенню умов для психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами. Наприкінці кожного навчального року учні спеціальних класів разом з батьками знов відвідують міську ПМПК з метою відстеження розвитку дитини.

        Успіх експериментальної роботи у навчальному закладі насамперед залежить від керівника школи. Директор Луганської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №45 Мартинов В.Л. - учитель хімії та біології, спеціаліст  вищої категорії, старший учитель, учитель – методист  –  творча, ініціативна людина. Він чітко усвідомлює практичну значність інноваційної діяльності школи у системі освіти і вміло здійснює організацію проведення експерименту, мобілізуючи членів педагогічного колективу  на високі досягнення у вибраному ними напрямку роботи. Як керівник експериментального закладу Мартинов В.Л. вирішує такі задачі:

• планування  спільної діяльності з установами, які здійснюють наукове керівництво експериментальною роботою;

-     обговорення та прийняття інноваційної моделі навчання та виховання учнів з   вадами психічного розвитку;

-     проведення прогностичного аналізу організаційно-педагогічних, матеріально-технічних, фінансово-економічних умов реалізації експерименту;

-     модернізація управлінської діяльності на засадах планово-прогностичної діяльності;

-     внесення коректив і відповідних змін до організаційно-педагогічних, матеріально-технічних, фінансово-економічних умов експерименту;

-     апробація та впровадження в навчально-виховний процес інноваційних

педагогічних технологій;

-     забезпечення постійного цілеспрямованого підвищення професійної компетентності та кваліфікації педагогічних працівників;

коригування  творчої групи педагогів для практичного впровадження основних завдань експерименту;

• вдосконалення створеної  системи засобів взаємодії учнів, батьків, педагогів, соціальних інституцій;

-     порівняльна характеристика розвивального впливу традиційної та інноваційної системи навчально-виховного процесу в умовах експерименту;

-        участь у наукових семінарах, конференціях;

-     поширення досвіду школи з метою його впровадження в практику роботи інших навчальних закладів;

-     складання планів інноваційної діяльності навчального закладу на подальший період.

     Науково – методичний    супровід    експериментальної    роботи    здійснюють

 заступники директора з навчально-виховної роботи Мамедова І.В. – учитель російської мови та літератури, спеціаліст вищої категорії, старший учитель – та Шлапак О.В. – учитель фізики, спеціаліст  вищої категорії, старший учитель, учитель – методист. При організації дослідницько – експериментальної роботи закладу, Мамедова І.В. і Шлапак О.В. орієнтуються на нові досягнення педагогічної науки і перспективного педагогічного досвіду, продукують оригінальні, інноваційні ідеї. 

            Науково-методична  робота  в у мовах  школи  з  класами для дітей з особливими

 освітніми потребами – це цілісна система взаємопов’язаних дій і заходів, що базуються на досягненнях сучасної психолого-педагогічної науки, передового досвіду, аналізу навчально-виховного процесу свого закладу, рівня професійної компетентності  педагогічних кадрів і спрямована на всебічне підвищення педагогічної майстерності кожного педагогічного працівника, на вдосконалення і якісне поліпшення навчально-виховного процесу. При визначенні змісту науково-методичної роботи враховані законодавчі загальнодержавні документи у сфері реформування і подальшого розвитку освіти України, сучасні науково-теоретичні досягнення в сфері психології, дефектології, логопедії, методики викладання окремих предметів в класах для дітей з особливими освітніми потребами, сучасні технології навчання, виховання та управління.

           Основні задачі, що вирішують заступники директора з навчально-виховної роботи у КЗ ЛСЗШ №45 з метою реалізації дослідницько–експериментальної роботи, такі:

-     вивчення  новітньої науково-методичної літератури за даним напрямком;

-     діагностика мотивації учнів на освіту, що повинна охоплювати всі напрямки навчально-виховної роботи навчального закладу;

-     приведення в систему форм, методів і видів урочної й позаурочної роботи,

спрямованих на адаптацію та соціалізацію дітей з вадами психічного розвитку;

-        статистично-кількісний та описово-якісний аналіз результатів експерименту, обговорення його на засіданні методичної ради, на засіданні педагогічної ради навчального закладу;

-                 поширення досвіду школи з метою його впровадження в практику

роботи інших навчальних закладів;

-                 участь у наукових семінарах та конференціях;

-     системний теоретико-методологічний аналіз результатів експериментальної роботи та оформлення їх у вигляді методичних рекомендацій.

            Всі учителі, що працюють у спеціальних класах,  є членами шкільного методичного об’єднання учителів та вихователів ГПД  класів для дітей з особливими освітніми потребами,      яким керує учитель російської мови та літератури, учитель – дефектолог, спеціаліст І  категорії Михайлова Л.І. Наукова – методична проблема, над якою працюють члени об’єднання, - «Психолого-педагогічний супровід процесу адаптації та соціалізації дітей з вадами психологічного розвитку з метою формування в них позитивних життєвих перспектив»;  мета – удосконалення методичної та професійної майстерності учителів для забезпечення відповідності сучасним вимогам навчання і виховання; оволодіння формами та методами  роботи, що сприяють соціальної адаптації, формуванню позитивного ставлення до життя дітей  з особливостями психічного розвитку; знайомство з інноваційними методами навчання, вивчення особливостей викладання предметів у класів для дітей з особливими освітніми потребами, стимулювання творчого потенціалу педагогів.  Задачі, що вирішують члени  методичного об’єднання, – вивчення нормативної і методичної документації,  формування позитивної думки учнів з особливими освітніми потребами, корекція фізичного, психічного розвитку з урахуванням індивідуальних особливостей  учнів.

       

При порушеннях інтелекту провідними несприятливими факторами є слабка допитливість і уповільнена здатність до навчання дитини, тобто його погана сприйнятливість нового.

При розумової відсталості виявляється порушеною вже перша ступінь пізнання - сприйняття. Темп сприйняття уповільнений, обсяг вузький. Вони насилу виділяють головне або загальне на зображенні, в тексті, вихоплюючи лише окремі частини і не розуміючи внутрішнього зв'язку між частинами, персонажами. Часто плутають графічно подібні літери, цифри, предмети, подібні за звучанням слова. При правильному списуванні тексту, вони не можуть писати під диктовку. Також характерні труднощі сприйняття простору і часу, що заважає цим дітям орієнтуватися в навколишньому. Часто навіть в 8-9 років вони не розрізняють праву і ліву сторони, не можуть знайти свій клас, помиляються у визначенні часу на годиннику, днів тижня, пір року.

Усі розумові операції (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстракція) недостатньо сформовані. Відмінною рисою мислення є некритичність, неможливість самостійно оцінити свою роботу. Вони, як правило, не розуміють своїх невдач і задоволені собою.

Слабкість пам'яті проявляється в труднощах не стільки отримання та збереження інформації, скільки в її відтворенні (особливо словесного матеріалу). І це є головною відмінністю їх від дітей з нормальним інтелектом. Через нерозуміння логіки подій відтворення носить безсистемний характер.

У дітей з порушенням інтелекту, як правило, страждають усі сторони мови.

Увага нестійка, переключення уповільнено.

Емоційно-вольова сфера відзначається нестійкістю, неадекватністю емоцій. У роботі діти надають перевагу легкому шляху, який не вимагає вольових зусиль.

Однак, тенденції розвитку дитини з порушенням інтелекту ті ж, що і у дитини яка нормально розвивається. При своєчасній правильній організації виховання, як можна більш ранньому початку навчання, багато відхилень розвитку у такої дитини можуть бути скорегіровані та навіть попереджені.

              Якість навчально-виховного процесу значною мірою визначається тим, наскільки враховується й реалізується потенційні можливості навчання та розвитку кожної дитини, її індивідуальні особливості. Якими б не були фізичні та психічні обмеження, поряд із ними в дитини завжди є резерви розвитку, використання яких може суттєво поліпшити якість її життя. Готуючись до уроку з дітьми із психофізичними вадами, учитель враховує, що у допоміжній школі урок має свою специфіку, зумовлену особливостями пізнавальної діяльності учнів і завданнями корекційно-виховної роботи школи. На уроці створюються найсприятливіші умови для захисту ослабленої нервової системи і психіки дитини від надмірних подразнень, різких змін в умовах перевтоми, появи астенічних емоцій тощо. Матеріал уроку ретельно опрацьовується, щоб він був доступний для розумово відсталих дітей, складні системи знань подаються в розчленованому вигляді, широко використовуються ігрові моменти, повторення вивченого, вивчення здебільше відбувається на практичній основі, широко застосовуються ігрові моменти, використовується наочність, застосовуються комп’ютерні технології.

          Крім того, у класах для дітей з психофізичними вадами під час уроку учитель  розвиває у учнів почуття самодостатності,  вміння жити зі своїми особливостями, будувати адекватні стосунки  з оточуючими, формує навички, що сприяють включенню аномальної дитини в активне життя, її самореалізації, інтеграції  в суспільство.

         З метою розробки і планування єдиної психолого-педагогічної стратегії супроводу кожної дитини в процесі її навчання організована робота шкільного психолого-медико-педагогічного консиліуму. Метою консиліуму є створення цілісної системи психолого- педагогічного супроводу, що забезпечує оптимальні умови життєдіяльності дітей з урахуванням їх індивідуальних та вікових особливостей, рівня психофізичного  розвитку, стану соматичного та нервово-психічного здоров’я. До складу консиліуму входять: адміністрація школи, психолог, логопед, соціальний педагог,  медичний працівник, класні керівники, вихователі ГПД, у разі потреби на засідання консиліуму запрошуються учителі, що викладають предмети, батьки. Таким чином, консиліум дозволяє об’єднати інформацію про окремі складові шкільного статусу дитини, якою володіють психолог, логопед, класний керівник, вихователь ГПД, педагоги, медичний працівник школи та соціальний педагог, і на основі цілісного бачення учня з урахуванням його актуального стану та динаміки попереднього розвитку розробити і реалізувати загальну лінію його подальшого навчання і розвитку.

            На засіданнях консиліум обговорює питання стану корекції навчання, виховання, розвитку дитини з порушенням психічного розвитку, робить висновки та надає рекомендації учителям та батькам. Спеціалісти заповнюють та аналізують індивідуальну картку розвитку дитини, а на повторному засіданні консиліуму обмірковуються ступені розв’язання індивідуальної проблеми кожної дитини та ефективність індивідуальної програми супроводу; якщо потрібно, спеціалісти проектують нові методи підтримки дитини.

             Шкільний психолого-медико-педагогічний консиліум здійснює вибір диференційованих педагогічних умов, необхідних для забезпечення загальної колекційної спрямованості навчально-виховного процесу, що включає активізацію пізнавальної діяльності дітей. Підвищення рівня їх розумового і мовного здоров’я, збереження і підтримку здоров’я, організацію навчальної діяльності, профілактику та корекцію негативних тенденцій, емоційно-особистісного розвитку, що є умовою для оптимального розвитку дітей та успішної інтеграції їх в соціум.

Для надання психологічної допомоги дітям з психофізичними вадами у школі введена додаткова посада шкільного практичного психолога.

Науково-методична проблема над якою працює практичний психолог Скорохват І.В.: «Психологічний супровід навчання і виховання дітей з обмеженими психофізичними можливостями, професійна орієнтація, а також створення сприятливих умов для соціалізації дітей».

У навчальному році виконується робота у наступних напрямках:

1. Психодіагностична робота (проведення діагностичних мінімумів на різних етапах шкільного навчання);

2. консультаційна робота (рішення проблем, з якими звертаються вчителі, батьки та учні);

3. корекційно-розвивальна робота (мінігрупова, індивідуальна корекція та розвиток пізнавальної, а також емоційно-вольової сфери дитини);

4. організаційно-методична робота (підготовка діагностичного інструментарію, обробка результатів діагностики, підготовка матеріалів для психологічної освіти учасників навчально-виховного процесу і т.д.).

Більш докладно хотілося б зупинитися на діагностичній та корекційно-розвиваючої роботи.

Первинна або вхідна психодіагностика проводиться не з метою визначення норми розвитку, (тому що дитина приходить з виставленим діагнозом, показники вже будуть нижче норми - тобто це зниження інтелектуально-мнестичних функцій (F 70)), а з метою визначення актуального рівня розвитку дитини.

Психодіагностика здійснюється на позанавчальному матеріалі і звертається увага на те, чи здатна дитина сприймати навчальну допомогу, допомогу у вигляді навідних запитань, чи здійснює перенесення способу дії на нові види аналогічних завдань і т.п.

За результатами діагностики складається корекційно-розвиваюча програма. Тобто це план роботи з дитиною по корекції психічних пізнавальних процесів та мисленевих операцій. Важливо звичайно, що б програма носила випереджаючий характер, орієнтована на зону найближчого розвитку. Тобто вона повинна прагнути не до вправи і вдосконалення того, що вже є, що вже досягнуто дитиною, а до активного формуванню того, що повинно бути досягнуто дитиною в найближчій перспективі.

Також проводиться повторна діагностика в кінці навчального року з метою визначення динаміки розвитку.

Якщо динаміка не спостерігається або відбувається регрес у розвитку - необхідно бити тривогу, направляти дитину до дитячого лікаря психіатра для з'ясування причин того, що відбувається або ж уточнення діагнозу.

За результатами діагностики і індивідуальної корекційно-розвиваючої роботи проводяться індивідуальні консультації за запитом педагогів і батьків де даються рекомендації по розвитку, навчанню та вихованню дітей, або ж проводяться педагогічні ради, семінари-практикуми, круглі столи, батьківські збори з метою психологічного освіти педагогів, вихователів ГПД і батьків.

Теми психологічної освіти:

- Вікові психологічні особливості дітей з порушеннями психофізичного розвитку;

- Особливості проведення уроку в допоміжній школі;

- Включення елементів корекційної роботи в структуру уроку в допоміжній школі;

- Особливості розвитку емоційно-вольової сфери у дітей з порушеннями психофізичного розвитку і т.д.

Пріоритетним напрямком роботи психологічної служби школи є корекційно-розвиваюча робота, яка здійснюється, переважно індивідуально, а так само в малих групах.

Тематика розвиваючих та корекційних занять різноманітна:

- Розвиток психічних пізнавальних процесів і операцій мислення;

- Розвиток комунікативних навичок;

- Корекція девіантної поведінки;

- Корекція емоційно-вольової сфери.

При її організації враховуються вікові особливості дітей, відхилення в розвитку, які характерні для розумово-відсталих учнів.

Як правило, діти, які мають діагноз F70, інертні. Їх психофізіологічний розвиток істотно відстає від розвитку нормальних однолітків. Тому при організації корекційно-розвиваючої роботи, необхідно використовувати такі методичні прийоми, які могли б зацікавити кожну дитину, привернути її увагу. Цій меті служать ігри.

У класах допоміжної школи гра є одним з методів і прийомів, активно діючим на пізнавальну діяльність розумово відсталих учнів.

Гра сприяє створенню в учнів емоційного настрою, викликає позитивне ставлення до виконуваної діяльності, покращує загальну працездатність, дає можливість повторювати вже вивчений матеріал без монотонності й нудьги.

При організації занять навантаження на нервову систему дітей розподіляється так, щоб вони не відчували втоми. Для цього чергуються різні види діяльності. В ході заняття застосовуються такі форми подачі матеріалу: рухливі, графічні і настільні ігри, схеми, малюнки, загадки, логічні задачки і т. д., які упорядковуються концентричним методом - від простого до складного.

При виконанні завдань, участі в іграх, словесно підтримуються і заохочуються будь-які прояви дитячої ініціативи.

Основна мета на початковому етапі корекційних занять полягає в тому, щоб пробудити у дітей цікавість по відношенню до занять, до ігор та вправ, в подальшому, поступово, вони втягуються в діяльність, пов'язану з вивченням навколишнього світу, під час якої ведеться робота по формуванню активності , спостережливості, розвитку обший моторики і т.д.

На заняттях роль дорослого - двоїста: з одного боку керує пізнавальним процесом, організовуючи дітей, а з іншого - виконує роль учасника гри, партнера, направляючи кожну дитину на виконання ігрових дій, а при необхідності дає зразок поведінки в грі.

Важливою умовою результативності проведених занять з використанням розвиваючих ігор та вправ, є дотримання послідовності від легких до більш складних, а також урахування таких принципів: повторюваність, доступність, поступовість виконання завдань.

В результаті проведених занять в учнів підвищується самооцінка, відбувається корекція психічних пізнавальних процесів, вдосконалюються вміння і навички, які допоможуть подальшій успішній адаптації дітей у суспільстві.

              Заняття з корекції емоціонально-вольової сфери здійснюється в сенсорній кімнаті. Поєднання різних стимулів (музики, кольору, запахів, тактильних відчуттів) оказує різні дії на психічний та емоційний стан дитини: як заспокійливе, розслаблююче, так і тонізуюче, стимулююче, оновлююче. Це допомагає надзбудливих і гіперактивних дітей заспокоїти, а пасивних та мало емоційних активізувати, настроїти на більш продуктивну взаємодію зі спеціалістом.  Тому сенсорна кімната не тільки сприяє досягненню релаксації, але й дозволяє активізувати різні функції ЦНС: створює позитивний емоційний фон і допомагає здолати порушення в емоційно-вольовій сфері; збуджує інтерес до дослідницької та пізнавальної діяльності; розвиває загальну та дрібну моторику і коригує рухові порушення.

               У сенсорній кімнаті дитина не піддається ніяким діям із зовні та відчуває себе в повній безпеці, що сприяє розвитку психічних процесів (відчуття, сприйняття, уваги, пам’яті, мислення), органів відчуття, вестибулярного апарату та корекції особових особливостей, а також релаксації. Крім цього, сенсорна кімната забезпечує  швидке установлення позивного емоційного контакту між дитиною та дорослим, що підвищує рівень довіри та поваги до дорослого та налаштовує дитину на ефективну та результативну діяльність.

  У класах для дітей з особливими освітніми потребами здійснюється логопедичній супровід кожної дитини. В індивідуально-підгруповій роботі значна роль відводиться корекційно-розвивальним іграм, мета яких спрямована на розвиток психічних процесів і виховання правильного мовлення. У процес навчання також упроваджуються наочні моделі, що дозволяють целіспрямовано розвивати імпресивну мову дітей, збагачувати їхній активний лексикон, формувати й закріплювати навички словотворення, удосконалювати вміння застосовувати в мовленні різноманітні конструкції речень, описувати предмети, складати оповідання. Багато дітей із системними порушеннями мови (дизартрією, заїкуватістю, алалією) можуть одночасно мати відхилення в емоційно-вольовій, руховій, сенсорній сферах, тому вчитель-логопед активно використовує обладнання сенсорної кімнати у своїй діяльності. Так використовується релаксаційний блок у роботі із заїкуватими дітьми. На етапі обмеження мови створюється певне світловий та  звуковий фон  заспокійливого характеру. У цей час логопед проводить логопедичний і вібромасаж дитині, яка розміщена за  бажанням або на кріслі- трансформері, або на одному з м’яких модулів для зняття напруги,а інші діти зайняті улюбленими справами (малюванням, грою з модулем "Черепахою", викладанням візерунків на тактильній панелі). Для розслаблення м'язів кистей рук, передпліч, шиї, ніг у дітей з дизартрією й із заїкуватістю проводять ігри зі світло-волоконними нитками й м'ячами в сухому басейні. Так само для релаксації дитини й наступного проведення логопедом зондового масажу язика використовуються крісло-трансформер і м'які модулі.

З особливою зацікавленістю працюють учні на компьютерізованому слухо–мовленевому тренажері «Жива мова».

         Для дітей з обмеженими можливостями дуже важлива фізична реабілітація, що реалізується застосуванням з профілактичною метою фізичних вправ і природних факторів у комплексному процесі відновлення здоров’я та фізичного стану учнів. Реабілітація не замінює лікування, вона спрямована на досягнення максимально повної фізичної адаптації людини, тобто продовжує та доповнює лікування. Фізична реабілітація – це комплекс оздоровчих заходів, що виконуються за чітко спланованою програмою, залежною від діагнозу та особливих прояв захворювання у кожної дитини. Мета  фізичної реабілітації у школі – корекція психічних і фізичних функцій аномальної дитини у процесі її навчання, підготовки до життя і праці. Найбільш важливим та продуктивним компонентом фізичної реабілітації у класах для дітей з особливими освітніми потребами є урок фізкультури, які проходять у спеціально обладнаній тренажерній залі. Заняття з фізичної реабілітації проводить учитель-реабілітолог  Скрипнікова О.В. Учитель фізичної культури, використовуючи на уроках елементи фізичної реабілітації, спирається на висновки медоглядів учнів, враховує стан здоров’я кожного учня особливості розвитку опорно-рухової системи, структури дефекту та психофізичних можливостей учнів.

          Фізичну реабілітацію дітей з особливими освітніми потребами здійснюють всі учителі і вихователі школи, активно застосовуючи елементи здоров’язберігаючих технологій під час навчального процесу  та позакласний час: суворе дотримання санітарно-гігієнічних норм, створення емоційно-комфортних умов для навчально-виховного процесу, використання на уроках фізкультхвилинок та хвилинок – релаксації, бесіди, конкурси, КВК, виступи агітбригади.

           Найважливіше місце в системі навчально-виховної роботи корекційної школи займає працетерапія, головна мета якої – навчання елементарного самообслуговування в побуті. Дітей учать готувати їжу, ремонтувати одяг і взуття, домашню апаратуру, меблі, посуд тощо.

            Сучасна дитина виявляє великий інтерес до роботи на комп’ютері. Діти з психофізичними вадами виявляють не меншу зацікавленість до роботи на комп’ютері. Для дітей з особливими освітніми потребами організовані заняття у комп’ютерному класі. Крім того, на уроках у класах для дітей з особливими освітніми потребами  вчителі часто застосовують інформаційні технології, тому що з впровадженням компьтерно -опосередкованих  технологій вивчення і навчання дітей з особливостями розвитку в спеціальній освіті відкриваються перспективи зростання і можливостей соціальної адаптації, комунікації, доступу до освіти, підвищення рівня досягнень, розширення сфер майбутньої трудової діяльності. Окрім явного освітнього сенсу, нові інформаційні технології несуть в собі широкі можливості для проведення корекційної роботи з дітьми, що мають психофізичні вади. Це новий стимул для активізації усіх психічних процесів і особливо для операційних компонентів мислення, найбільш сприятливе середовище для формування навичок перенесення і умова переходу з наочних рівнів мислення на абстрактні.

 

Працюючи з дітьми з особливими освітніми потребами,  70% яких мають статус "інвалід дитинства", ми замислилися про подальшу долю наших випускників, про їхнє професійне навчання. В наш час проблема вибору майбутньої професії серйозно постає  перед випускниками масової школи, а для випускника з психофізичними вадами ця проблема ще актуальніша. Ускладнення працевлаштування обумовлюються такими факторами:

• психологічна неготовність до моменту переходу від навчання до сфери професійної праці;
• відсутність ясної життєвої перспективи, однією з причин якої є відчуття соціальної незахищеність;
• неадекватною самооцінкою та недостатньо сформованою здатністю оцінки власних можливостей і здатністю визначення профілю і змісту професії;
• нездатністю адекватно враховувати вплив виробничого мікроклімату на людину та неготовність до подолання профе