Діти з порушенням інтелекту

Порушення інтелекту (розумова відсталість, F70) – це стійке, необоротне порушення пізнавальної діяльності, викликане органічним ураженням головного мозку.

Особливості прояву інтелектуальних порушень.

При порушеннях інтелекту провідними несприятливими факторами є слабка допитливість і уповільнена здатність до навчання дитини, тобто його погана сприйнятливість нового.

При розумової відсталості виявляється порушеною вже перша ступінь пізнання - сприйняття. Темп сприйняття уповільнений, обсяг вузький. Вони насилу виділяють головне або загальне на зображенні, в тексті, вихоплюючи лише окремі частини і не розуміючи внутрішнього зв'язку між частинами, персонажами. Часто плутають графічно подібні літери, цифри, предмети, подібні за звучанням слова. При правильному списуванні тексту, вони не можуть писати під диктовку. Також характерні труднощі сприйняття простору і часу, що заважає цим дітям орієнтуватися в навколишньому. Часто навіть в 8-9 років вони не розрізняють праву і ліву сторони, не можуть знайти свій клас, помиляються у визначенні часу на годиннику, днів тижня, пір року.

Усі розумові операції (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстракція) недостатньо сформовані. Відмінною рисою мислення є некритичність, неможливість самостійно оцінити свою роботу. Вони, як правило, не розуміють своїх невдач і задоволені собою.

Слабкість пам'яті проявляється в труднощах не стільки отримання та збереження інформації, скільки в її відтворенні (особливо словесного матеріалу). І це є головною відмінністю їх від дітей з нормальним інтелектом. Через нерозуміння логіки подій відтворення носить безсистемний характер.

У дітей з порушенням інтелекту, як правило, страждають усі сторони мови.

Увага нестійка, переключення уповільнено.

Емоційно-вольова сфера відзначається нестійкістю, неадекватністю емоцій. У роботі діти надають перевагу легкому шляху, який не вимагає вольових зусиль.

Однак, тенденції розвитку дитини з порушенням інтелекту ті ж, що і у дитини яка нормально розвивається. При своєчасній правильній організації виховання, як можна більш ранньому початку навчання, багато відхилень розвитку у такої дитини можуть бути скорегіровані та навіть попереджені.

У 2007-2008 навчальному році була введена посада практичного психолога допоміжної школи.

Науково-методична проблема над якою працює практичний психолог Скорохват І.В.: «Психологічний супровід навчання і виховання дітей з обмеженими психофізичними можливостями, професійна орієнтація, а також створення сприятливих умов для соціалізації дітей».

У навчальному році виконується робота у наступних напрямках:

1. Психодіагностична робота (проведення діагностичних мінімумів на різних етапах шкільного навчання);

2. консультаційна робота (рішення проблем, з якими звертаються вчителі, батьки та учні);

3. корекційно-розвивальна робота (мінігрупова, індивідуальна корекція та розвиток пізнавальної, а також емоційно-вольової сфери дитини);

4. організаційно-методична робота (підготовка діагностичного інструментарію, обробка результатів діагностики, підготовка матеріалів для психологічної освіти учасників навчально-виховного процесу і т.д.).

Більш докладно хотілося б зупинитися на діагностичній та корекційно-розвиваючої роботи.

Первинна або вхідна психодіагностика проводиться не з метою визначення норми розвитку, (тому що дитина приходить з виставленим діагнозом, показники вже будуть нижче норми - тобто це зниження інтелектуально-мнестичних функцій (F 70)), а з метою визначення актуального рівня розвитку дитини.

Психодіагностика здійснюється на позанавчальному матеріалі і звертається увага на те, чи здатна дитина сприймати навчальну допомогу, допомогу у вигляді навідних запитань, чи здійснює перенесення способу дії на нові види аналогічних завдань і т.п.

За результатами діагностики складається корекційно-розвиваюча програма. Тобто це план роботи з дитиною по корекції психічних пізнавальних процесів та мисленевих операцій. Важливо звичайно, що б програма носила випереджаючий характер, орієнтована на зону найближчого розвитку. Тобто вона повинна прагнути не до вправи і вдосконалення того, що вже є, що вже досягнуто дитиною, а до активного формуванню того, що повинно бути досягнуто дитиною в найближчій перспективі.

Також проводиться повторна діагностика в кінці навчального року з метою визначення динаміки розвитку.

Якщо динаміка не спостерігається або відбувається регрес у розвитку - необхідно бити тривогу, направляти дитину до дитячого лікаря психіатра для з'ясування причин того, що відбувається або ж уточнення діагнозу.

За результатами діагностики і індивідуальної корекційно-розвиваючої роботи проводяться індивідуальні консультації за запитом педагогів і батьків де даються рекомендації по розвитку, навчанню та вихованню дітей, або ж проводяться педагогічні ради, семінари-практикуми, круглі столи, батьківські збори з метою психологічного освіти педагогів, вихователів ГПД і батьків.

Теми психологічної освіти:

- Вікові психологічні особливості дітей з порушеннями психофізичного розвитку;

- Особливості проведення уроку в допоміжній школі;

- Включення елементів корекційної роботи в структуру уроку в допоміжній школі;

- Особливості розвитку емоційно-вольової сфери у дітей з порушеннями психофізичного розвитку і т.д.

Пріоритетним напрямком роботи психологічної служби школи є корекційно-розвиваюча робота, яка здійснюється, переважно індивідуально, а так само в малих групах.

Тематика розвиваючих та корекційних занять різноманітна:

- Розвиток психічних пізнавальних процесів і операцій мислення;

- Розвиток комунікативних навичок;

- Корекція девіантної поведінки;

- Корекція емоційно-вольової сфери.

При її організації враховуються вікові особливості дітей, відхилення в розвитку, які характерні для розумово-відсталих учнів.

Як правило, діти, які мають діагноз F70, інертні. Їх психофізіологічний розвиток істотно відстає від розвитку нормальних однолітків. Тому при організації корекційно-розвиваючої роботи, необхідно використовувати такі методичні прийоми, які могли б зацікавити кожну дитину, привернути її увагу. Цій меті служать ігри.

У класах допоміжної школи гра є одним з методів і прийомів, активно діючим на пізнавальну діяльність розумово відсталих учнів.

Гра сприяє створенню в учнів емоційного настрою, викликає позитивне ставлення до виконуваної діяльності, покращує загальну працездатність, дає можливість повторювати вже вивчений матеріал без монотонності й нудьги.

При організації занять навантаження на нервову систему дітей розподіляється так, щоб вони не відчували втоми. Для цього чергуються різні види діяльності. В ході заняття застосовуються такі форми подачі матеріалу: рухливі, графічні і настільні ігри, схеми, малюнки, загадки, логічні задачки і т. д., які упорядковуються концентричним методом - від простого до складного.

При виконанні завдань, участі в іграх, словесно підтримуються і заохочуються будь-які прояви дитячої ініціативи.

Основна мета на початковому етапі корекційних занять полягає в тому, щоб пробудити у дітей цікавість по відношенню до занять, до ігор та вправ, в подальшому, поступово, вони втягуються в діяльність, пов'язану з вивченням навколишнього світу, під час якої ведеться робота по формуванню активності , спостережливості, розвитку обший моторики і т.д.

На заняттях роль дорослого - двоїста: з одного боку керує пізнавальним процесом, організовуючи дітей, а з іншого - виконує роль учасника гри, партнера, направляючи кожну дитину на виконання ігрових дій, а при необхідності дає зразок поведінки в грі.

Важливою умовою результативності проведених занять з використанням розвиваючих ігор та вправ, є дотримання послідовності від легких до більш складних, а також урахування таких принципів: повторюваність, доступність, поступовість виконання завдань.

В результаті проведених занять в учнів підвищується самооцінка, відбувається корекція психічних пізнавальних процесів, вдосконалюються вміння і навички, які допоможуть подальшій успішній адаптації дітей у суспільстві.

Корекційно-розвиваючі заняття проводяться в сенсорній кімнаті, яка є в школі.

Поєднання різних стимулів (музики, кольору, запахів, тактильних відчуттів) надає різноманітні впливи на психічний і емоційний стан дитини.

У сенсорній кімнаті дитина не піддається ніяким впливам ззовні і відчуває себе в цілковитій безпеці, це сприяє розвитку психічних процесів (відчуття, сприйняття, уваги, пам'яті, мислення), органів чуття, вестибулярного апарату і корекції особистісних особливостей, а також релаксації. Крім цього, сенсорна кімната забезпечує швидке встановлення позитивного емоційного контакту між дитиною і дорослим, що підвищує рівень довіри та поваги до дорослого і налаштовує дитину на ефективну і результативну діяльність.

Моніторинг динаміки розвитку дітей, їх успішності в освоєнні освітньої програми, коригування корекційних заходів здійснює шкільний психолого-медико-педагогічний консиліум (ПМПК). Він проводиться за підсумками кожної чверті.

ПМПК являє собою організаційну форму, в рамках якої відбувається розробка і планування єдиної психолого-педагогічної стратегії супроводження кожної дитини в процесі його навчання, а також певних учнівських груп і паралелей. Консиліум дозволяє об'єднати інформацію про окремих складових шкільного статусу дитини, якою володіють психолог, педагоги, класний керівник, шкільний медичний працівник і соціальний педагог, і на основі цілісного бачення учня, з урахуванням його актуального стану і динаміки попереднього розвитку, розробити і реалізувати загальну лінію його подальшого навчання та розвитку.

Тобто завдання шкільного ПМПК - вибір диференційованих педагогічних умов, необхідних для забезпечення загальної корекційної спрямованості навчально-виховного процесу, що включає активізацію пізнавальної діяльності дітей, підвищення рівня їх розумового і мовного здоров'я, збереження і підтримка здоров'я, нормалізацію навчальної діяльності, профілактику та корекцію негативних тенденцій емоційно-особистісного розвитку, що є умовою для оптимального розвитку дітей та успішної інтеграції їх в соціум.